Чи можна подобатися іншим, якщо я не подобаюся сама собі? У кафе зайшла симпатична молода жінка.
Вона сіла за столик у самому кутку. Ось уже кілька хвилин вона ховає очі, дивлячись то в меню, то кудись у бік вікна. Вона відводить погляд від чоловіка, який їй посміхнувся. Адже він такий симпатичний і впевнений у собі. А хто вона? Ні, вона його не гідна. Чоловік, який сидить за сусіднім столиком, поступово втрачає до неї інтерес…
Про таких, як вона, кажуть: "Вона невпевнена в собі. У неї низька самооцінка".
Самооцінка – це те, як людина оцінює себе, і як до себе ставиться.
Якщо спростити, то люди можуть бути лояльні до себе, своїх вчинків, своєї зовнішності, і не дуже.
Почнемо з перших.
Люди з високою самооцінкою часто задоволені собою і мало залежать від оцінок оточуючих. Такі люди пишаються своїми, нехай навіть маленькими, але ж досягненнями. Вони перебувають у ладу з собою, рідко лають себе. Рівень їхніх домагань, зазвичай, досить високий, але при цьому, якщо щось у них не виходить, це мало впливає на цілісний образ себе.
Внутрішній критик у таких людей не має великих повноважень, і завжди перебуває під контролем.
Люди, чия самооцінка не досить висока:
часто критикують себе
залежні від оцінок оточуючих
прискіпливі до себе
знецінюють свої досягнення
часто бувають незадоволені своєю зовнішністю
не сприймають себе цілісно, а звертають увагу лише на недоліки
вважають себе негідними гарної роботи або щасливого шлюбу
Звідки ж береться така самооцінка?
Над цим питанням давно б’ються психологи різних напрямків. Давно знайдена формула, за якою можна зрозуміти, як формується самооцінка. Але, не все так просто. Ми бачимо навколо достатню кількість успішних чоловіків і жінок, які не задоволені собою. Серед них є бізнесмени і письменники, артисти і багатодітні матері, менеджери і перукарі.
Досягнувши багато чого в житті, вони не можуть присвоїти це собі, похвалити себе. Знецінивши чергове досягнення, вони біжать далі, за новими звершеннями. Безліч красунь, незадоволених своєю зовнішністю, і зациклені на власній недосконалості, не виходять з кабінетів пластичних хірургів.
Так у чому ж проблема?
Як відомо, всі ми родом з дитинства. Коли ми зростаємо, ми дуже довіряємо дорослим. Якщо мама говорить: "Не чіпай цю каструлю, вона гаряча" - то через час, порушивши заборону і отримавши опік, ми розуміємо, що мама була права.
Якщо зростаюча дитина замість підтримки і похвали, постійно чує від своїх батьків або іншого значущого дорослого, — критику, звинувачення, знецінювання і т.д., то через час, цей голос продовжить звучати вже в його власній голові.
Що ж робити, якщо ви постійно незадоволені собою?
По можливості, обговоріть це зі своїм психологом або психотерапевтом
Зверніть увагу на внутрішній голос, який вас критикує. Зауважте, чоловічий він чи жіночий. Прислухайтеся, на чий голос з вашого дитинства він схожий.
Постарайтеся відокремити власні критичні думки від навіяних у дитинстві
Станьте для себе самим люблячим і підтримуючим батьком
Хваліть і балуйте себе, як турботлива мати
Почніть звертати увагу на свої сильні сторони і успіхи
Розпитайте своїх друзів про те, за що вони вас цінують
Випишіть на папір всі свої досягнення за останній рік
Заведіть щоденник досягнень, куди щодня записуйте все, що вам гарно вдалося
Записуйте компліменти, почуті від чоловіків, відзначайте знаки уваги. З часом, ви зрозумієте, наскільки ви насправді привабливі
Вірте в себе! І навіть якщо в дитинстві ваші близькі були до вас не дуже дбайливі, ви зможете стати для самих себе більш підтримуючими і приймаючими батьками.
Ставши лояльнішими до себе, ви зможете присвоїти свої успіхи і досягнення, а сподобавшись сама собі, обов'язково станете подобатися і багатьом іншим.
Автор статті Еліна Розіна — психолог, психотерапевт у гештальт-підході, сімейний медіатор, EMDR-терапевт.